Як я подружилася з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею не складалися. Я навіть яєчню примудрялася спалити або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Спочатку я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче щось із космічного фільму. Але голод — не тітка, і настав момент істини.
На блозі знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене надихнула. Я просто покидала в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік вийшов з кімнати здивований: "Невже ти готуєш?".
Коли я відкрила кришку, то очам своїм не повірила. Це була їжа, а не щось неїстівне! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми уплітали за обидві щоки.
Тепер ми з мультиваркою - єдине ціле. Вона не зважає на мою недосвідченість: нічого не пригорає, не википає і не стріляє олією. Я навчилася розуміти її мову — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати. |
匿名
發表於 昨天 18:08
